24 серпня 1991 року наша країна зробила рішучий крок у своє майбутнє. Цього дня Верховною Радою УРСР було прийнято Акт проголошення незалежності України. Цей день став датою утворення сучасної незалежної України. І нехай сьогодні свято відбувається у нелегкі часи, проте всі ми віримо, що подолаємо ці незгоди і над нашою землею завжди буде синє небо, а на полі колоситиметься жовте колосся.

Знаю, вміють дивні люди

Поміняти біль на гнів…

Придивись уважно всюди –

Он-де, в просторі степів

Наче дівчина, тополя,

Височенька і струнка,

Завдає їй вітер болю,

Гне її тяжка рука.

Вітер трохи відпочине,

А вона вже знов соїть,

Він до неї змієм лине

І до смерті лише мить,

Та здійма тополя віти:

– Не віддам життя своє!

Що, притих, розбійник-вітер,

На землі ще сила є?!

Так і люди. Гнуть повільно

Вороги людське життя,

Та скидають руки сильні

Тих катів, немов сміття!

Україна – це калина

Край прозорго струмка,

Пісня жвава солов’їна

У гаю біля ставка.

Україна – жовтий колос

І волошки дивний цвіт,

І Татаса сильний голос,

Що луна на цілий світ.

Боже! Боже, дай нам сили

Враз забути біль і гнів,

Розгорнути дужі крила

Серед простору степів.

Хай не гнуть вітри калину

І не мутять чистих вод,

Боже наш, люби країну, –

Нашу землю і народ!

Керівництво Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України вітає співробітників інституту, колег-науковців і всіх громадян нашої держави з цим великим святом!