24 серпня 1991 року наша країна зробила рішучий крок у своє майбутнє. Цього дня Верховною Радою УРСР було прийнято Акт проголошення незалежності України. Цей день став датою утворення сучасної незалежної України. І нехай сьогодні свято відбувається у нелегкі часи, проте всі ми віримо, що подолаємо ці незгоди і над нашою землею завжди буде синє небо, а на полі колоситиметься жовте колосся.
Знаю, вміють дивні люди
Поміняти біль на гнів…
Придивись уважно всюди –
Он-де, в просторі степів
Наче дівчина, тополя,
Височенька і струнка,
Завдає їй вітер болю,
Гне її тяжка рука.
Вітер трохи відпочине,
А вона вже знов соїть,
Він до неї змієм лине
І до смерті лише мить,
Та здійма тополя віти:
– Не віддам життя своє!
Що, притих, розбійник-вітер,
На землі ще сила є?!
Так і люди. Гнуть повільно
Вороги людське життя,
Та скидають руки сильні
Тих катів, немов сміття!
Україна – це калина
Край прозорго струмка,
Пісня жвава солов’їна
У гаю біля ставка.
Україна – жовтий колос
І волошки дивний цвіт,
І Татаса сильний голос,
Що луна на цілий світ.
Боже! Боже, дай нам сили
Враз забути біль і гнів,
Розгорнути дужі крила
Серед простору степів.
Хай не гнуть вітри калину
І не мутять чистих вод,
Боже наш, люби країну, –
Нашу землю і народ!
Керівництво Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України вітає співробітників інституту, колег-науковців і всіх громадян нашої держави з цим великим святом!
